розділ 1, Пісня про себе

Славлю себе!
І те, що приймаю я, приймаєш і ти,
Бо кожен атом, належний мені, так само тобі належить.
Я байдикую і тішу душу свою,
Блукаю і байдикую собі на вдоволення... оглядаючи списи травинок літніх.
Мій язик, кожен атом моєї крові створено з цього грунту, з цього повітря.
Народжений тут від батьків, які народилися тут від своїх батьків, а їхні також від своїх,
Я, тридцятисемирічний, починаю у добрім здоров'ї
І сподіваюся не скінчити до самої смерті.
Віри та школи в занепаді,
Хоч їх не забули, Вони йдуть назад, бо їм досить того, що мають.
Я припускаю добро і зло, я дозволяю говорити навмання,
Природа не знає цензури, вона повна первісних сил.

Languages and Sections